Реферат на тему:

Термін «москаль»: вживання на Україні

Тарас Шевченко. Ілюстрація до поеми "Катерина". Олія. 1842.

На задньому плані офіцер-москаль, що зрадив дівчину.

Зміст

Москаль — застаріла назва серед , та . Також цей термін застосовують до військових або . В сьогоденні вживається доволі часто як назва незалежно від походження. В Росії москалями називають жителів .

Етимологія та історія

Походження терміну «москаль» є доволі очевидним — від назви Московської держави або як називали її в Україні та  — .

Самоназвою людей Московщини було «православні», рідше «русскіє». Іван Аксаков в листі до письменника Ф. Достоєвського пише: "Мудра річ написати заклик до русского народу, як його пишуть в інших країнах: «французи» або «британці» — «Русские!» не годиться, сама мова не терпить. А на всіх сходках щоденно по всіх просторах Росії виголошуються промови із закликом: «Православные». Ось як русскій народ визначає свою національність".

Ні у поляків, ні у білорусів, ні в українців не прижилася назва «русскіє», на відміну від західноєвропейських народів. Видно, етнічна уява цих трьох сусідніх з Московщиною народів ніяк не могла змиритися, щоб так знані їм назви і перенести на московитів. Книжною формою слова «москаль» було «московит». Пізніше у письмовій формі було введено термін «росіянин», що походить від назви (СщууЯб). Першими його стали вживати . Наслідуючи їх, в окремих випадках, головним чином через міркування, стали вживати «росіянин» українські та білоруські автори.

Слово москаль в українській літературній традиції

«Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…»

Слід відзначити, що ніколи не вживав терміну "росіянин". Класична українська література була зорієнтована на живу, розмовну .

у поезії “Не пора” закликав:

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить;

Довершилась України кривда стара —

Нам пора для України жить!

, автор романсу "Очи черные", перекладаючи поему "Полтава", замість слова "русский" вживає слово "москаль", де в Пушкіна Росія, у Гребінки Московщина. Слова Пушкіна:

Без милой вольности и славы

Склоняли долго мы главы

Под покровительством Варшавы

Под самовластием Москвы.

Но независимой державой

Украйне быть уже пора.

Євген Гребінка переклав так:

Давно без батьківської слави

Ми, як воли, в ярмі жили,

У підданстві або Варшави,

Або великої Москви.

Возиться годі з москалями

Украйні царством буть пора.

Вислів Пушкіна “Когда Россия молодая” Гребінка перекладає “Московщина”. Строфа “Казак на север держит путь” — “ в Московщину летить”.

Приклади творчості майстрів українського слова, як , Т. Шевченко, І. Франко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, , , , , А. Свидницький достатньо переконливо свідчать, що колись нормою української мови були терміни "москаль", "Московщина" та похідні. Ця норма виводилася із живої розмовної мови українського народу і широко відображена у . Ось як пише ( у «Вареники-Вареники!»)

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То , може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
у тісті?.. Хіба, може,
Чи не буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

Прислів'я та приказки про москалів

Наскільки семантично розбудований етнонімічний термін "москаль" в українській мові, можна судити на основі того, що словник Грінченка подає п'ятдесят шість його значень, форм та відтінків: "Москаленко, Москаленка; москаленя, москаленяти; москалик, москаличка; москалів, москалева, москалеве; москалівна, москалівни; москаль, москаля; москальня, москальні; москальство, москальства; москальча, москальчати; москальчик, москальчика; москальчук, москальчука; москалюга, москалюги; москва, москви (тут в етнічному розумінні: “Москаль, що якесь старе залізо продавав і не чув, що жвавий міщанин у чемерці штовхав його: “Москва, москва, чи продаєш залізо?”); москвофіл, москвофіла; москвофільство, москвофільства; москвофільський, москвофільська, москвофільське; Москівщина, Московщина, Московщини; московець, московці; московка, московки; московський, московська, московське; московщеня, московщеняти; московство". У словнику додано ще два фразеологічні звороти: “підпускати, підвозити москаля”, що означає брехати, обманювати, і “пеня московська” у розумінні “безпричинно чіплятися”.

Етнограф опублікував перший в українській етнографічній науці ряд приказок і прислів’їв, що були широко розповсюджені у українців, серед них такі:

"Тату, тату, лізе у хату" - "Дарма, аби не москаль".

Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай як звали.

На промовка, а москаль кобилу вкрав.

З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.

Варив чорт з москалем , та й солоду відрікся.

Казав москаль право, та й збрехав браво.

Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.

На грош амуніції, на десять амбіції.

Москаль на сльози не вдаря.

Москаль як , та хитріший за чорта.

Чорзнащо в лаптях, та й то москаль.

Москаль ликом чванится й кожному під ніс з ним пхається.

Москва на злиднях збудована, та й злиднями годована.

Хоч добрий чоловік, та москаль.

Не впадає москаля дядьком звати, а все дядюшка.

Московський час, як зараз.

Москаль зна дорогу, та питається.

"Щоб